мірКА  
  Реєстрація | Вхід   Головна   Інфрмація   Em@il
   Вітаю Вас Гість Неділя, 19.11.2017  
Офіційний сайт села Передмірка (Лановецького району Тернопільської області)
 

Погода в Україні

Наше опитування
Оцінка сайту
Всього голосів: 136

Історичні відомості


Історична довідка села Передмірка.

Історія виникнення села Передмірка сягає в сиву давнину ХІY століття.
Вакті від 9 липня 1463 року записано, що Збаразькі князі Семен, Солтис і Василь Васильович, ділячи між собою батьківський маєток перед паном старостою Лупацілем Михайлом Монтовідовичем, залишили село Передмір разом з іншими селами на утримання своєї матері (цитовано «Историко-статистическое описание церквей и приходов Волинской иепархии»). Як бачимо, наше село в історичних джерелах з маєтками згадується у другій половині ХY століття. Воно давніше, ніж багато великих і пишних міст. Великим лихом для жителів села були набіги турків і татар з півдня. Для цього ординці використовували Чорний шлях, який пролягав і по території нашого села.
ХУ ст.. – це той час коли Західно–українські землі захоплювали по черзі Литва і Польща, ведучи між собою війни, що приводили до руйнування сіл і знищення населення і вони воювали не тільки за порожні землі, а за територію, яка давала економічну користь, роботящий люд. Деякі села і міста виникнули ще за часів Стародавньої Руської Держави як і наше село яке виникло раніше 1352 року.
Первісна назва села була Передмір, один із старожилів села Горошко Сергій Автономович 1888 р.н. розповідав, що коли він служив у священика Білецького наймитом в 1905 – 1910 рр., то з ним часто вів розмову родич священика – студент Варшавського університету Порфирій, який вивчаючи історію свого краю з першоджерел бібліотеки Борсуківського графа Ржевудського – пояснював Горошку С.А. походження назви нашого села, тим, що його побудували мисливці в дуже древні часи, коли в нашій місцевості не було ще жодних осель, не було людей (миру), що воно збудоване і засноване перед інших сіл, поперед іншого миру і тому названо Передмір.
Село Передмірка розташоване на горбистій місцевості і було оточене з усіх сторін водою.На заході притокою річки Горинь, що витікає з Коханівки, Гнидави, Чайчинець. З півночі також річкою Горинь (давня назва Погорина) з півдня і сходу річкою яка витікала з джерел «панська криничка», які витікали з горбів, розташованих зі східної сторони, ця річка текла «Рудкою» і впадала в Горинь.
В ХY столітті було створено Передмірський рукотворний став за допомогою греблі зложеної з великих каменів, піску, землі і дерева. Шлях з села Борсуків на захід, ко ли ще не існувало ставу, через Передмірку на Манево і коло не існуючого нині монастиря на Вишівець і Кременець. За Маневом були дикі болота і густі ліси тому дорога яка згадується в акті від 9 липня 1463 року при поділі маєтку князів Збаразьких проходила через село Передмірка по греблях і мостах побудованих руками кріпаків.
Село Передмірка розташоване на трьох довгих горбах, що протягнулися зі сходу на захід. В давнину на теперішніх полях росли густі ліси. Масиви цього лісу що сягали від східних просторів України далеко на захід в ХІХ ст. і на початку ХХ ст. винищили німецькі промисловці, що побудували в селі Лози тартак, на якому цілі десятиріччя переробляли дерево на будівельний матеріал. Тартак був зруйнований селянами в 1917. Старожили пам’ятають ліси, що росли від Білозірки і до Іванковець далі на захід, і які є частиною давніх Волинських непрохідних лісів, в яких переховувалося населення в часи тяжких лихоліть. В лісах водились вовки, лиси, кози, кабани, білки та інші тварини помірних широт. Вовки часто навіть і серед білого дня забігали в село і хапали дрібну худобу – овець, свиней. Так наприклад в 1910 році вовк забіг на двір селянина Бика І. на «Гірці» і потягнув вівцю. А з панського маєтку зимою вовки прийшли через став і продерши стіну витягнули велике порося, і вхопивши його за вуха з двох сторін вели по ставу до лісу підхльостуючи з боків хвостами, кріпаки відбили свиню у вовка, а пан дозволив кріпакам забрати її собі.
Ріка Горинь коло Передмірки була широка, багатоводна і заповняла не тільки її береги , а в повені розливалася до самого села затоплюючи вулиці розташовані на низині. Риби у річці було так багато, що особливо в літню пору діти ловили її руками. Риби значно зменшилося від тоді, коли після першої світової війни селяни, повернувшись з фронту озброєними глушили рибу у воді гранатами, рушничними пострілами тоді приглушена риба вкривала всю поверхню річки, річка ставала білою, мов сніг. Навколо річки були непрохідні болота і зарослі очерету в яких наші предки спасаючись ховалися у воду , а дихали через очеретину в 1914 – 1917 рр. Так само спасався дезертир з царської армії Шляпський Мануіл. Поліція і населення неодноразово робили на нього облави, але зловити не змогли. На одній стороні річки Горинь (Загоринь) стояв замок князів Вишневецьких. Є відомості, що у 1520 році в замку проживав Петро Вишневецький. Замок був зруйнований загонами Максима Кривоноса, який йшов на Кременець у 1648 році. І досі це місце називають «Замком». Там до цього часу збереглися в землі рештки фундаментів.
В 1744 році при будівництві церкви на кошти парафіян були знайдені рештки стародавнього цвинтаря. Там викопували стародавню зброю, посуд. Монети 300-500 літньої давності, кам’яне знаряддя.
Посеред села була побудована корчма яка могла вмістити за один раз до 20 підвід, запряжених кіньми чи волами. В корчмі стояли величезні столи з самих брусів на яких зі слів старожилів можна було не тільки товкти залізними чумацькими кулаками , а й безстрашно танцювати гопака. Із переказів старожилів у цій корчмі ночував Т.Г.Шевченко під час його подорожі по Волині і відвідування ним Почаївської Лаври у 1846 р. В корчмі над піччю Зберігся напис який був зроблений його рукою. Цей напис розшифрував студент Варшавського університету П.Остальський.
В 1939 році в селі Передмірка числилось 330 господарств, а разом з болотами було 809 га. землі. Навчання дітей в Передмірці розпочалося ще в 1855 році. Вчив дітей дяк, а коли не було дяка то заміняв паламар. Більш кваліфіковано і систематично почали навчати дітей з 1980 року після скасування кріпацтва. Громада придбала шкільний будинок від селянина Лисака Григорія, учасника російсько-турецької війни 1877 року. Школа була церковно-приходька в ній навчалось десятка три-чотири дітей з усіх навколишніх сіл.
В 1940 році в селі Передмірка був створений колгосп і сільська рада, який проіснував до 1941 року. Голова колгоспу Барва Антін, голова сільради – Зайчишин Іван. Після війни у 1949 році знову утворили колгосп, очолив його Кутрань Автоном .На протязі року поставили головою знову Барву А. який працював до 1954 року. Колгосп добився хороших результатів, за що його голову Барву А. було премійовано на виставку ВДНХ, в Москву. Головою сільради був Горошко Ілля, а секретарем Дробоцький М. В 1953 році в колгосп направили (т.зв. п’ятидесятника) Баришенко Кирила, який працював до 1956 року і коли він помер то наше село приєднали до с.Борщівки. В 1960 році наш колгосп і село приєднують до села Снігурівка к-п «Більшовик». Головою колгоспу був Сімончук Микола, пізніше Савчук І.
В 1990 році згуртувавшись і проявивши велику рішучість Передмірчани відділилось від колгоспу «Більшовик». На території села з господарських будівель залишилось тільки два корівники, і стайня.
Старовинним методом народного будівництва – толоки наші односельчани без будь якої оплати побудували: Тік, телятник, тракторну бригаду, заправку, столову, поставили огорожу це в перший рік, працювали і школярі і пенсіонери. Головою призначили Настроєвого Анатолія, потом Прасоля Євгена а з 1996 року і по даний час жителя села Чайчинці Денисюка Василя. Сільським головою був Смик Павло, а коли пішов на пенсію то сільським головою обрали Короля Сергія, секретар Горошко Лідія. В 2001 році секретарем сільської ради обрано Бондюк Клавдію В’ячеславівну, сільський голова з 2003 року Власюк Іван Антонович. За час незалежності України в селі було побудовано: пилораму, млин, два телятники, свинарник, адмінбудинок, ФАП, газову котельню в школі, поштове відділення, вишку КиївСТАР. На території сільської ради працюють: сільська рада, клуб, бібліотека, ЗОШ І-ІІ ст., дитячий садочок, ветлікарня, млин, бар, магазини продовольчих товарів-2, змішаної групи -1, кіоск –1. Культові споруди – молитовний дім, церква св. Параскеви. В центрі села височить пам’ятник полеглим землякам в роки Великої вітчизняної війни встановлений у 1968 році, меморіальна дошка на честь воїнів ОУН УПА. За кошти громади газифіковано у 2002 році 145 дворів, школу, садок, ФАП.
На даний час село налічує 245 дворів, 673 жителі.


Форма входу
Пошук
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Cайт PEREDMIRKA.AT.UA® захищений аторським правом, тому при використанні інформації обов'зковим є посилання на ресурс© 2017
Безкоштовний хостинг uCoz